Методичні вузлики для батьків

П'ять кроків, щоб стати кращими батьками

Однією з проблем, яка найбільше непокоїть батьків, є поведінка дітей. Як зробити, щоб вони поводилися добре? Пропонуємо перші п'ять

1. Давайте дітям приклад хорошої поведінки. Ніколи не забувайте: вони вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. У них відбивається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька. У кожній сім'ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а другого - відміняється.

2. Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають вони віку дитини. Пояснюйте причину, чому потрібно їх дотримуватися, бо вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими.

3. Дозвольте дітям брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, які стосуються їх. Дослухайтеся до їхньої думки. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай самі вирішують, у що одягатися чи що їсти. Це допоможе запобігти виявам образи та непослуху з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно контролюєте.

4. Обирайте виховання без паска та крику. Покарання, а поготів несправедливі, не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до себе та інших, провокують агресивність, озлобленість, жорстокість. Відчувши, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти й заспокойтеся. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переведення уваги. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини. Хваліть і заохочуйте її за добрі справи.

5. Не пропустіть випадків, коли батьки повинні втрутитись. Ось кілька з них:

погіршення успішності дитини;
- різка зміна в поведінці - дитина погано спить, дратівлива;
- у сина або доньки з'являється апатія, якої ви не спостерігали, вони замикаються у собі. Якщо діти перестали розповідати про свої справи, значить, бояться поділитися з вами. Поспілкуйтесь з батьками їхніх друзів - можливо, вони підкажуть, у чому справа;
- ви помітили тривожні симптоми в сина чи доньки, характерні для тих, хто вживає наркотики: червоні очі, часті кровотечі з носа, погана координація рухів, зміни настрою, безпричинний сміх або плач. Зверніться з дитиною до шкільного психолога або лікаря. Не гайте часу. Інакше може трапитися біда.

Чому в дитинстві так важливо слухати казки?

Виявляється, не всі батьки усвідомлюють значення казок для дітей. У Великій Британії 25 % недавно опитаних батьків заявили, що вони не читають казки дітям у віці до п'яти років, тому що вони нічого їх не вчать, учать поганого або просто занадто страшні. Наприклад, одна із причин, через яку деякі батьки не читають своїм дітям казку «Три ведмеді», полягає в тому, що ця казка, на їхню думку, поволі вчить дітей того, що красти – це добре. Навряд чи. Швидше, трактувати закладений у ній зміст можна трохи інакше: не вдирайся в чужий дім, бо там може жити сім'я ведмедів. Або ж трактувати більш позитивним чином.

Далі у статті розглядаються причини, чому казки настільки важливі для прочитання в дитинстві.

Значення казок

«Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумніше, читайте їм більше казок» (Альберт Ейнштейн).

1. Казки вчать дітей переборювати труднощі. Ми вчимось у казкових персонажів навіть у дорослому віці. Казкові герої допомагають нам, тому що ми пов'язуємо їх перипетії з нашим власним життям, мріями, тривогами та розмірковуємо над тим, як би ми вчинили на їхньому місці. Казки допомагають дітям учитись розуміти це життя й орієнтуватись у ньому.

«Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують. Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти» (Гілберт Кіт Честертон).

2. Казки розвивають емоційну стійкість. Казки розповідають про реальні проблеми, з якими зіштовхується практично кожна людина, і роблять це делікатно, за допомогою фантастичних сюжетів, в яких головний герой найчастіше торжествує (за винятком казок братів Грімм). Перебуваючи в безпечному середовищі рідної сім'ї, діти повинні усвідомити для себе, що погане може статися з кожним. Чому? Ніхто не застрахований від проблем – саме тому нам так необхідно розкривати потенціал наших дітей. По суті, є два варіанти: або ми допомагаємо їм накачати їх «емоційні м'язи», щоб вони могли використовувати їх у важкі часи, або ми постійно захищаємо дітей, роблячи їх настільки слабкими, що вони стають нездатними впоратись із будь-якою проблемою, що вимагає душевних сил.

3. За допомогою казок ми вивчаємо розмовну мову (культурну грамотність та правила). Ми зустрічаємо казки в різних парафразах і пантомімах, вони допомагають нам розуміти алегоричні вислови й делікатно висловлювати свою думку. Ми дихаємо ними. Ми знаємо їх.

4. Казки стирають міжкультурні кордони. У багатьох культурах є спільні для всіх казки, такі як, наприклад, «Попелюшка», що мають свій особливий культурний колорит. Ми читаємо різні версії й розуміємо, що для всіх нас характерна дуже важлива риса – необхідність набуття сенсу життя за допомогою певної історії та надії на перемогу добра над злом.

5. Казки вчать розуміти структуру розповіді. Казки вчать розуміти основи будь-якого оповідання – час і місце дії, персонажі й сюжет (зав'язка, кульмінація та розв'язка), а також розуміти різницю між художньою та науковою літературою. Коли дитина розуміє принципи розповіді, це розвиває її здатність передбачати й розуміти сенс інших оповідань, які вона читає.

6. Казки розвивають уяву дитини.

«Коли я аналізую себе та свої методи мислення, то доходжу висновку, що дар фантазії важить для мене більше, ніж будь-який талант до абстрактного, позитивного мислення» (Альберт Ейнштейн).

7. Казки дають можливість навчати дітей навичок критичного мислення. Можна просто ненавидіти диснеївську «Русалоньку». Дівчина, яка відмовляється заради хлопця від самого життя, навряд чи повинна стати прикладом для наслідування для дочок. Навіть оригінальна версія показує, на перший погляд, слабку жінку, яка гине заради чоловіка (принаймні, страждає від наслідків!).

Але... Це не означає, що треба забороняти дітям читати історії про русалку. Батьківська спроба захистити дитину не навчить її навичок критичного мислення. А розкриття інформації та розмова, спрямована в потрібне русло, неодмінно навчать!

8. Казки дають уроки. Використовуйте казки, щоб давати дитині уроки моральності. Що дитина може взяти з «Руслана й Людмили»? А з «Попелюшки» і «Кота в чоботях»?

Отже, чи бувають занадто страшні казки для дітей? Іноді.

Ви повинні враховувати вік і рівень розвитку дитини. Ми не читаємо дворічним дітям казку «Рапунцель» в оригіналі, де принц сліпий і закривавлений, тому що діти не зрозуміють її в будь-якому випадку. Використовуйте вашу батьківську логіку. Нехай діти також висловлюють свої власні судження – вони можуть розповісти вам, вважають вони цю казку занадто страшною чи ні.
Під час читання казок необхідно враховувати час дня. Можливо, деякі казки не варто читати на ніч. Що ж, читайте їх вдень!

Не треба виключати казки з життя дитини лише тому, що деякі з них страшні або неполіткоректні. Завжди можна знайти адаптовані версії казок, які більше підійдуть саме вашій дитині та вашій родині.

Що ви самі думаєте про казки? Які з них ваші улюблені?

Хоча зараз ми вважаємо, що казки призначені для зовсім маленьких дітей, це відносно сучасний підхід. У традиціях усної творчості від чарівних історій отримували задоволення й дорослі, і діти, а літературні казки (більшість казок, добре відомих сьогодні) аж до ХІХ століття публікувались переважно для дорослих читачів

Як розвинути у дитини якості переможця

П'ять порад, які допоможуть батькам розкрити можливості дитини, зробивши її успішною

Кожний батько бажає своїй дитині успіху в житті, і, на думку вчених, досягнути цього спроможна кожна людина. Дослідники Джеф Браун і Марк Дж. Фенкс стверджують, що, всупереч розповсюдженій думці, людям не просто таланить народжуватись у сприятливих умовах, які і створюють з них переможців, людина сама здатна навчити свій мозок мислити, як переможець.

Далі представлені кілька тактичних порад з нової книги Брауна й Фенкса «Мозок переможця». Ваша дитина може використовувати їх, щоб добитись чудових результатів незалежно від того, чим є для неї поняття успіху.

1. Бути гнучким. Покажіть дитині, що, наскільки легко хандрити при невдачі, настільки ж легко проаналізувати, що вийшло, а що ні, й думати, над чим попрацювати, щоб наступного разу зробити це краще. «Мозок переможця відновлюється після життєвих проблем шляхом переборення недопрацьованого, осічок і збоїв, незалежно від того, є вони результатом власних зусиль чи викликані обставинами, непідконтрольними людині. Переможці переглядають свої невдачі таким чином, щоб вони слугували на користь, і визнають, що коли все йде всупереч наміченому плану, це зовсім не означає, що справа програна, адже й дійсно невдача – це зазвичай нова прихована можливість».

2. Сфокусуватись. Браун і Фенкс уподібнюють ідею більш вузького фокусування скаковому коню, якому вдягають шори для того, щоб відгородити його від відволікаючих факторів на своєму шляху. Ваша дитина може спробувати на якийсь час відволіктись від роботи за допомогою простої медитативної вправи: закрити своє шкільне завдання та звернути увагу, сфокусуватись на дрібницях, що її оточують – на звуках, предметах, запахах. Коли вона повернеться до свого завдання, то буде у стані значно розширити підхід до того, що робить.

3. Задіяти «радар своїх можливостей». «Радар можливостей» – це здатність перетворити в натхнення все те, що більшість людей будуть сприймати як невдачу або незначний нюанс. «Образно кажучи, переможці весь час сканують спалахи на екрані свого радара, і коли спалах виглядає цікавим, вони починають його вивчати більш прицільно», – кажуть дослідники.

При цьому Браун і Фенкс посилаються на Жоржа де Местралі, швейцарського інженера, який винайшов прообраз сучасної застібки «Velcro» («липучки»). Одного разу після прогулянки зі своїм улюбленим собакою йому довелося з великим трудом видалити кілька гірських реп’яхів з його шерсті. З інтересом роздивляючись під мікроскопом, яким чином рослина чіпляється за одяг і шерсть, він узяв цей принцип «приставучого» реп’яха за основу свого винаходу. Жорж де Местраль – чудовий приклад людини, яка використала свій тонко налаштований «радар можливостей».

«Люди з винятковим «радаром» визнають, що можливості не завжди приходять до нас у подарунковій упаковці з ефектно зав’язаною стрічкою; частіше вони приходять «загорнуті» у проблему чи ідею, яку всі інші просто не помітили». Заохочуйте вашу дитину розвивати свій «радар», охоплюючи різні аспекти зробленої нею спроби, яка дійсно спрацювала; докладно зупиняйтесь на цих аспектах, щоб дитина не визнала себе переможеною при першій ознаці поразки.

4. Піклуватися про мозок. Часто оптимальне функціонування мозку не данина природи, а результат докладної турботи про нього. Це як оберігати те, що дала природа. Виходить, те, що добре для тіла, як правило, добре і для мозку (який у кінцевому рахунку також є частиною тіла). Дослідники визначили чотири корисні звички в турботі про здоров’я мозку: це фізична активність, багатий і значущий досвід (роботи мозку), харчування здоровою для мозку їжею й достатня кількість повноцінного сну.

Для дітей шкільного віку більшість педагогів рекомендують від години й більше фізичної активності та 8-10 годин сну на день. Багатий і значущий досвід можна отримати за допомогою різних факультативів або хобі. Продукти, багаті на Омега-3 й Омега-6-поліненасичені жирні кислоти, що містяться в жирних сортах риби та оліях, а також антиоксиданти, що містяться у фруктах та овочах, на думку Брауна й Фенкса, є найкращою їжею для мозку.

5. Перезавантажуватись. Якщо ви опинитесь у стані неочікуваного провалу в тому, що у вас зазвичай виходить добре, спробуйте перезавантажитися. Візьміть кілька уроків, прочитайте книгу, що зорієнтована на новачків, або потренуйтесь у деяких базових вправах. Провідні спортсмени часто роблять саме так, але це можна віднести й до будь-якої іншої навички чи завдання, де ви спіткнулися. Для вашої дитини це може означати початок справи з чистого аркушу й повернення до витоків. Якщо, наприклад, вона бореться із труднощами в математиці, запропонуйте їй почати новий раунд з виконання простих прикладів на додавання-віднімання й у подальшому поступово працювати над тим, щоб надолужити попередні навички.

За матеріалами книги «Мозок переможця» Джефа Баруна й Марка Дж. Фенска