Мої курси

Курсова робота

Компетентнісний підхід до організації ігрової діяльності молодших школярів в умовах модернізації освіти

ПЛАН

І. Дидактичні умови розвитку пізнавальних інтересів.

ІІ. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів.

1. Проблемні ситуації як засіб розвитку інтересу під час розв’язування пізнавальних завдань.

2. Система завдань з логічним навантаженням.

3. Моделювання як засіб пізнавальної активності на уроках математики.

4. Навчальна гра як засіб розвитку дитячих інтересів.

5. Розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів.

ІІІ. Робота вчителя з проблеми розвитку інтересу до навчання.

І. Дидактичні умови розвитку пізнавальних інтересів

Перед сучасною школою стоїть питання про таку організацію навчально- виховного процесу , який був би більш особистісно зорієнтованим на всебічне виховання освіченої , творчо активної особистості, створення умов для підвищення пізнавальної активності учнів , формування навичок самостійної творчої роботи.

Успішне розв’язання цього завдання створює надійні передумови для глибокого і міцного оволодіння навчальним матеріалом , забезпечує умови для подальшої систематичної роботи учнів над собою. «Знання , засвоєні на активному мисленні , - писав Л.Ш.Левенберг, - засвоюються учнями значно швидше і легше, довше зберігаються й успішніше застосовуються. Робота , яка побудована на активній пізнавальній діяльності , приносить школярам почуття глибокого задоволення , розвиває в них фантазію , виробляє творчу ініціативу».

Розвиток пізнавальних інтересів , як і будь – який процес становлення , - це внутрішньо необхідний рух живої системи від нижчих до вищих рівнів організації та функціонування , це якісні зміни в цілому, перехід від нижчих структур пізнання до вищих.

У розвитку пізнавальної активності розрізняють кілька рівнів.

1 рівень. Репродуктивно – наслідувальна активність – дитина засвоює готові знання і зразки діяльності. Більш рання й елементарна форма виявлення пізнавальної активності.

2 рівень. Пошуково – виконавська активність – учень приймає для розв’язання навчальне завдання і самостійно відшукує засоби його виконання. Пошуки самостійних шляхів розв’язання відривають дитину від зразка, дають простір для міркування про характер змісту і про умови діяльності.

3 рівень. Творча активність – вищий рівень розвитку пізнавальної активності . дає більш широкі можливості для розвитку творчих сил школярів. Показником її є ініціатива , самостійність у визначенні мети , завдань , засобів пізнання , інтерес , характер діяльності (новизна , своєрідність) , оптимальність діяльності ( скорочення , кількості дій , операцій , витрати часу). Розробки системи , технології навчання, орієнтованої на формування пізнавальної активності учнів , ведуться в педагогіці постійно.

Інтерес у навчанні є своєрідним активізації навчання , розвитку пізнавальної активності школярів , формування у них позитивного ставлення до процесу й результатів своєї праці.

Уміння щось побачити , здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповіді на ці запитання, не відступити перед труднощами, а діставши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, - все це, разом узяте, і є інтерес. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов’язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам’яттю, мисленням і волею.

Формування пізнавального інтересу є результатом, і необхідною умовою шкільного навчання. Невипадково інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основи наук.

Дослідження у галузі педагогіки та методики початкового навчання показали, що важливими умовами для виховання інтересу є :

- розуміння дитиною змісту і значення матеріалу , що вивчається;

- наявність нового як у змісті матеріалу , що вивчається , так і в самому підході до його розгляду;

- емоційна привабливість навчання;

- наявність оптимальної системи пізнавальних завдань до відповідної „порції” програмового матеріалу;

- творче використання якісної додаткової інформації ;

- самостійність у пізнавальній діяльності ; оцінка успіхів учнів.

ІІ. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів

Нині вже а початкових класах пріоритети надаються розливальній функції навчання, культу самостійності і нестандартності думки, який забезпечує здоровий інтелектуальний клімат класу.

Оволодіти навчальним предметом – означає навчитися розв’язувати не лише передбачені державним освітнім стандартом задачі („стандартні завдання”), а й такі, що потребують певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості („нестандартні завдання”).

Заданий підхід в активації навчання вважається одним із найбільш ефективних і перспективних. Суть задачного підходу до діяльності полягає в цілісності формування уявлень про навколишній світ як про „світ задач”, а про людську діяльність – як про сукупність процесів розв’язування нестандартних ситуацій, перед усім мисленнєвих. Результативність нестандартних завдань значно підвищується за умов їх організації в певну систему. Поняття „система завдань” охоплює таку їх сукупність, яка об’єднана загальною дидактичною метою наскрізною змістовою лінією предмета, побудована з урахуванням вікових особливостей учнів.

Для розвитку пізнавального інтересу школярів у процесі навчання застосовуються різні типи нестандартних завдань: складання і розв’язування задач на матеріалі довкілля та народних знань українців; розгляд вправ на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, доводити справедливість певних тверджень; збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та задачами з логічним навантаженням; використання цікавинок на уроках (завдання для інтелектуального самовдосконалення, головоломки, задачі-казки, задачі-вірші, ігрові вправи, тематичні загадки, задачі веселики тощо).

1. Проблемні ситуації як засіб розвитку інтересу під час розв’язування пізнавальних завдань.

Проблемне навчання є психологічно доцільною системою роботи з учнями і характеризується такими особливостями :

а) нові завдання , знання не подаються в готовому вигляді; учні опановують їх у процесі активної самостійної діяльності , спираючись на раніше набуті знання і вміння;

б) разом з новими знаннями учні набувають уміння їх застосовувати за різних умов , тобто оволодівають способами розумової та практичної діяльності;

в) від дітей вимагається творча самостійність;

г) велике значення надається мотивам навчання і створенню в учнів відповідного емоційного стану;

д) створюються і розв’язуються ситуації , аналогічні до життєвих.

Проблемне навчання ґрунтується на системі проблемних ситуацій. Проблемна ситуація на уроці – це постановка перед учнями певного пізнавального завдання , яке містить у собі протиріччя , викликає дискусію , спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

Мета створення проблемної ситуації – це засвоєння програмового матеріалу , розвиток розумових здібностей , цілеспрямований виховний вплив на особистість учня , зокрема на формування його пізнавальних інтересів.

Проблемна ситуація виникає завдяки протиріччю між пізнаним і непізнаним. Вона складається з таких компонентів : невідоме про предмети , їхні властивості , відношення чи способи дій , проблема пізнання невідомого, інтелектуальна можливість людини.

Серед критеріїв проблемної ситуації , що забезпечують виховання інтересу , використовують такі :

а) орієнтування розв’язування проблемної ситуації на максимальну самостійність учнів , їхню власну пізнавальну і дослідницьку діяльність;

б) значущість розв’язання проблемної ситуації для учня ( він повинен „прийняти” її на основі власного досвіду , спостережу вальних об’єктів, явищ тощо);

в) динамічність проблемної ситуації.

Враховуючи це , вчитель використовує на уроках ситуацію протиріччя між наявними знаннями дитини і тими , які необхідні для розв’язування даної проблеми, ситуацію необхідності вибрати ту систему знань , яка забезпечить розв’язання даної ситуації , проблеми; ситуацію протиріччя між наявними знаннями та вміннями і новими практичними умовами їх використання для розв’язування даної проблеми або ситуацію протиріччя між теоретичною можливістю розв’язати дану проблему і практичною нездійсненністю такого розв’язання в даних конкретних умовах ( так звана ситуація пошуків виходу ) тощо.

Кожна проблемна ситуація містить проблемну задачу, але не можна говорити , що кожна проблемна задача створює проблему. За відповідної організації навчального матеріалу , можна запропонувати учням проблемні задачі , які завжди створюють пошукову ситуацію. Ці проблемні ситуації полягають у необхідності порівняти однотипні предмети , явища, дії; встановити причинно-наслідкові зв’язки ; засвоїти нові способи дій ; перенести відомі способи дій у нові умови; знайти раціональний спосіб дій; виключити зайву інформацію; дібрати дані , яких не вистачає.

У навчанні проблемна ситуація має цінність лише тоді, коли вона здатна викликати у дітей бажання вийти з цієї ситуації. А це виникає лише за двох умов : коли зміст ситуації становить для учня інтерес ; коли учень відчуває , що проблема для нього посильна.

Як же створюються проблемні ситуації в навчальному процесі?

Найдоцільнішими і найпоширенішими прийомами створення проблемних ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів дітей є :

а) Зіткнення учнів із суперечливими фактами (Метал у воді тоне , а дерево – ні. Чому? У словах дочь, печь, рожь м’який знак пишемо , а в словах врач , нож, грач –ні. Чому?)

б) Показ помилок , до яких призводить незнання певної теми (Мишко одержав від свого товариша листа : „ У нас в деревне есть прут. Мы с братом сделали плот и спустили его в прут”. Мишко нічого не зрозумів. Чому? Допоможіть йому розібратися. Або : вчитель диктує слова : льотчик , район, батальйон, сьомий. Виникає ситуація трудності , коли писати ьо ,а коли - йо).

в) Постановка перед молодшими школярами дослідницьких завдань. Простежте , де починає швидше танути сніг і поясніть , чому ; простежте за місцем наголосу в українських словах і зробіть висновок тощо).

г) Спонукання учнів до узагальнення фактів.

( Подивіться уважно на слова :

Зуб – зуби

Книжка – книжки

Кіт – коти

Плід- плоди

Стіл – столи

Ручка – ручки

Чи не можна вивести певне правило їхнього написання?

Порівняйте слова :

бур’ян – буряк , пір’я – буря, подвір’я – рядки. Сформулюйте певне правило на основі цього порівняння.)

д) Спонукання учнів до аналізу фактів і явищ , які логічно суперечать їхньому життєвому досвіду.( метал у воді тоне. Чому не тоне пароплав?)

е) Постановка проблемного питання на основі створення елементів дискусії ( Що таке щастя? – оповідання А.П.Гайдара „гарячий камінь”).

є) Особливо корисно , на наш погляд, створити ситуацію , коли учні переконуються в недостатності своїх знань і відчувають потребу набути нових для того , щоб відповісти на поставлене питання , тобто виявляють протиріччя між раніше засвоєними теоретичними положеннями чи правилами і новими умовами їх застосування. (Виберіть слова одного кореня: лисина , лисиця , лис, лисий; рік , річка, річний, річковий, роковини).

Створенню проблемної ситуації завжди передує підготовча робота, у процесі якої вчитель забезпечує учням мінімум знань, необхідних для розв’язання проблеми. Крім того , в процесі підготовчої роботи вчитель збуджує в учнів пізнавальний інтерес , стимулює їх прагнення розв’язати проблему. Якщо учні не в змозі самостійно розв’язати проблему , учитель використовує навідні запитання. За допомогою підказування регулюють час розв’язування проблеми , змінюють її складність і трудомісткість розв’язування , ступінь проблемності питання і ситуації.

Організація творчої діяльності учнів здійснюється за таким загальним планом :

1. Спостереження об’єктів , явищ, процесів та зв’язків між ними. Виникнення запитань : чому? Як?

2. Формулювання проблеми. Усвідомлення мети завдання , тобто того, що необхідно для його виконання.

3. Визначення послідовності дій (складання плану). Пошуки найраціональнішого способу розв’язання проблеми.

4. Реалізація накресленого плану.

5. Порівняння одержаних результатів з визначеною метою (контроль).

6. Остаточний опис і оформлення розв’язку проблеми.

На початковій стадії застосування проблемного навчання вчитель сам висуває , формулює і розв’язує пізнавальну задачу , а діти запам’ятовують хід її розв’язання. Надалі вчитель спонукає учнів до все більшої самостійності в розв’язуванні задач , диференціюючи при цьому процес пошуку.

Для виховання інтересу бажано , щоб пошукова ситуація підтримувалася на всіх етапах уроку.

Наприклад.

На уроці математики , перед вивченням письмового ділення трицифрового числа на одноцифрове, можна створити ситуацію недостатності знань, щоб учні зрозуміли, про що нове вони мають довідатись, чому це важливо. Дітям пропонується задача : „Дві бригади учнів збирали помідори. Перша бригада із 7 учнів зібрала 315 кг , а друга , в якій було 6 чоловік, за цей самий час зібрала 288 кг помідорів. Яка бригада працювала краще ?” На перший погляд , краще працювала перша , але в процесі бесіди з’ясувалось , що краще працювала та бригада, в якій на одного учня припало більше помідорів. А щоб довідатися про це , треба 315 кг поділити на 7 і 288 кг на 6 , тобто навчитися ділити трицифрові числа на одноцифрові.

Таким чином , обґрунтувавши тему уроку, було доведено учням , що нове вміння допоможе їм глибше розбиратися у житті.

Приступаючи до опрацювання правопису слів з ненаголошеними голосними е, и пропонується ситуація : „Один учень – ваш ровесник – під час виконання домашнього завдання хотів вжити слово ”вечоріє” ,але не знав, яку букву писати в корені слова –е чи –и і запитав про це в старшої сестри. Продовжуючи роботу , хлопчик задумався над правописом слова „синіє” і знову хотів запитати, але нараз спинився і вирішив : „Звернуся я краще до правила”. Діти зацікавились : що ж то за правило? Так виник інтерес до пізнання нового.

Щоб створити ситуацію пошуку на основі зацікавленості та практичної діяльності учнів на уроці читання, застосовується уявна екранізація твору.

Ефективним засобом створення проблемної ситуації є операція порівняння.

Так , на уроках української мови , пропонується учням завдання на порівняння, на пояснення слів і висловів , відшукування стилістичних та інших помилок , що розвиває мовну пильність , логічність мислення. Наприклад : „Яке значення слова добрий у словосполученнях добрий дід, добрий дощ, добрий слух? Про що це свідчить? Про жовтий колір часто кажуть золотий , бо золото жовте. Порівняйте : золоте листя, золота осінь, золотий клен. А чому люди кажуть золота голова ?

2. Система завдань з логічним навантаженням.

Під завданнями з логічним навантаженням розуміють такі вправи й задачі , виконання яких потребує всебічного врахування взаємозв’язків між даним і шуканим , правильного оцінювання окремих компонентів завдання , поданого в нестандартній формі ; розуміння деяких властивостей величин чи залежностей між ними , що безпосередньо не зазначені в умові , але випливають з певних загальних закономірностей , причинних або функціональних залежностей. До завдань з логічним навантаженням належать також ті звичайні, стандартні , типові вправи і задачі , після розв’язування яких вимагається щось виділити , порівняти , і так звані «ущільнені» завдання , що складаються із комплекту звичайних вправ або задач.

Поділ завдань на звичайні і з логічним навантаженням умовний. Тільки та система завдань забезпечуватиме формування інтересів , яка спрямовується на поглиблення знань учнів , розвиток їхнього логічного мислення , збагачення мови.

Досвід переконує , що розвиток пізнавальних інтересів учнів позитивно впливають такі види завдань з логічним навантаженням:

Завдання з елементами дослідження. До них можна віднести вправи зі словами: «порівняйте» , «виділіть головне» , «покажіть» , «обґрунтуйте» , «доведіть» , «узагальніть» та інше.

Завдання , при виконанні яких учні «відкривають» нові для себе зв’язки , залежності , закономірності тощо і переконуються в їх справедливості. До них належать , зокрема, вправи на здійснення простих умовисновків , найпростіших класифікацій та групування предметів.

Практичні завдання і вправи , зокрема вправи на використання різних тверджень.

Цікаві вправи та ігри.

Самостійне складання вправ учнями ( спочатку за аналогією , пізніше – за конкретними умовами).

Щоб учні , скажімо , глибше усвідомлювали зв’язки і залежності між величинами , що входять у задачу , потрібні спеціальні вправи функціонального змісту. Їх можна поділити на три групи : задачі - запитання, прості задачі підвищеної трудності і приклади, що пропонуються парами.

У задачах – запитаннях відомими є два і більше значень однієї з величин , пов’язаних між собою певною залежністю , а шуканим – відношення між відповідними значеннями другої величини. Для відповіді на задачу – запитання досить встановити залежність між величинами , а дії виконувати не треба. Наприклад : «Дві ділянки прямокутної форми мають однакову ширину. Довжина першої ділянки 150 м, другої – 450 м. Яка ділянка має більшу площу?

Задачі – запитання здебільшого передбачають розкриття взаємозв’язку між пропорціональними величинами (ціною , кількістю , вартістю , швидкістю , часом, відстанню тощо).

розв’язування простих задач підвищеної трудності також допомагає учням засвоїти функціональні залежності між величинами , оскільки тут треба з’ясувати не лише зміст арифметичних дій , а й відповідні взаємозв’язки між величинами. Наприклад : З однієї ділянки накопали 360т картоплі , а з другої за такого ж урожаю з 1 га – 120т.Площа якої ділянки більша? У скільки разів?

Пропонуємо зв’язки прикладів – пар:

370+48; 370+50

У якому прикладі відповідь більша? Чому? На скільки більша? Знайдіть відповідь другого прикладу , використовуючи відповідь першого.

217+…=400 218+…=400

В якому прикладі другий доданок більший і чому? На скільки більший? Чому дорівнює другий доданок у першому прикладі? У другому прикладі знайдіть другий доданок , використовуючи перший приклад.

Наведу зразки функціональних вправ з більшим логічним навантаженням :

На шлях від дому до школи учень затрачає стільки ж часу , як і на шлях від дому до крамниці. Про що це свідчить?

між електростанцією і селом А поставили електричних стовпів більше , ніж електростанцією і селом В. Про що свідчить цей факт?

Кущі бавовнику висаджують на однаковій відстані один від одного . На першому полі висадили 2500 кущів , на другому – 3600 , а на третьому -6100. Який висновок можна з цього зробити? (Площа третього поля дорівнює сумі площ перших двох полів).

Складаючи систему нестандартних завдань треба враховувати , що у житті людини в основному доводиться мати справу з нестандартними ситуаціями. Хорошу пізнавальну книгу ми часто перечитуємо з інтересом кілька разів , можемо з інтересом переглянути один той самий фільм , причому щоразу цей інтерес підтримується тим , що :

а) нас схвилювала головна ідея;

б) ми відкриваємо для себе значущо нові деталі , починаємо глибше розуміти зміст.

Отже , головне не вправлятися у розв’язуванні однотипних вправ , а розглядати кожну задачу як своєрідний твір , як своєрідний літературний жанр із своєю специфічною формою , змістом і відповідним чином організовувати роботу над цим «твором» , не боячись по кілька разів протягом року звертатися до нього , відкриваючи з дітьми все нові і нові деталі , нюанси.

Всю систему завдань можна розділити на кілька рівнів за їх логічним навантаженням. При виконанні завдань першого рівня учень лише обґрунтовує твердження. Завдання другого рівня дають змогу самостійно дійти до певних висновків , довести їх правильність , перевірити тощо. Вправи й задачі третього рівня стимулюють дітей до активної розумової діяльності , до творчого пошуку , що є характерною ознакою справжнього пізнавального інтересу.

Наприклад:

Для того , щоб скошене сіно швидше висохло , його часто перегортають. Чому це допомагає?

Як відомо , моря весь час поповнюються прісною водою річок. Проте солоність морської води при цьому не зменшується. Чому?

У вітряний день нам стає тепліше , якщо ми заховаємося від вітру. А чи однакові показники термометра на вітрі і в затишку?

Довжина всіх коренів ялини приблизно 2000м , а сосни – в 6 раз більша. Чи можна за цими даними сказати , яке з дерев більш пристосоване до посушливих умов?

Загадки.

Зелена , а не гай, біла, а не сніг, кучерява , а не волосся. (Береза).

Сини в шапках , а батько без шапки. (жолуді і дуб)

Не чоловік , не звір , а має вуса.(ячмінь).

Чого в лісі найбільше? (Листя дерев)

Що я не так сказав?

На обмерзлих гілках висіли спілі вишні.

Хлопчик склав букет з пролісків , фіалок , яблуневого цвіту , чорнобривців.

Розгадування , складання кросвордів , ребусів.

Систематизація і поділ предметів на групи за певними ознаками.

З поданих слів спочатку випиши назви овочів , потім фруктів. Підкресли у назвах овочів м’які приголосні і трискладові назви фруктів.

Огірок, гарбуз , вишня, лимон, морква, апельсин, буряк, помідор, яблуко, мандарин, салат, картопля, черешня.

Знайди зайве слово:

Ложка , виделка, олівець (олівець , бо всі інші – столові предмети)

Під час систематизації узагальнення й поглиблення математичних знань учнів стануть у пригоді додаткові вправи з логічним навантаженням, нестандартні за формою чи змістом , які сприяють розвитку комбінаторних здібностей дітей, їхньої кмітливості , формуванню навичок свідомого вибору дій , вихованню чуття математичних закономірностей , а головне – розвитку пізнавального інтересу.

Наприклад:

У басейні було 10 бочок води. Скільки води залишиться в басейні, коли викачати з нього 2 бочки води?

У автобусі було 17 чоловік. На зупинці зійшло 8 , а ввійшло 1. Стало пасажирів більше чи менше і на скільки?

Як ти думаєш , скільки п’ятикопійкових монет треба скласти у стовпчик , щоб він був урівень з п’ятикопійковою монетою , поставленою руба?

Перевір.

Коли 3-а=а? 5+а=5?

Чи може бути так, щоб в один і той самий момент Іван стояв за Сергієм, а Сергій за Іваном? (Так, якщо Іван та Сергій стоять спинами один до одного).

Диня важить менше , ніж кавун , а кавун менше, ніж гарбуз. Що легше: диня чи гарбуз?

Таким чином , розвиток логічного мислення – неодмінна умова свідомого набуття знань учнями , формування їхнього пізнавального інтересу. Для виховання інтересу надзвичайно важливо , щоб усі предмети викладалися логічно: щоб заняття кожним предметом розвивало логічність у думках учня. Це означає , що треба навчити учнів виділяти і визначати подібне й відмінне , між предметами і явищами , привчати їх до аналізу , синтезу, узагальнення , індукції , дедукції та інших розумових операцій.

Безперечно , використання завдань з логічним навантаженням – це тільки частина проблеми формування стійкого інтересу до навчання. Не менш важливо , щоб вивчення програмних питань курсу передбачало розумовий розвиток дітей , тренування пам’яті , самостійності , гнучкості мислення тощо.

Схвилювати уяву учня , збудити його інтерес , дати поштовх думці, вміти логічно й самостійно мислити – така загальна мета будь – якого уроку. Тому урок має бути насичений цікавим матеріалом , включати завдання підвищеної трудності та завдання з логічним навантаженням.

3.Моделювання як засіб пізнавальної активності на уроках математики.

Використання моделювання у навчанні має два аспекти. По-перше , моделювання служить тим змістом, який повинні засвоїти учні в результаті навчання, тим методом пізнання, яким вони повинні оволодіти. По-друге, моделювання є тією навчальною дією і засобом, без якого неможливе повноцінне навчання.

Для того, щоб учні могли оволодіти моделюванням як методом пізнання, недостатньо лиш познайомити їх з поняттям моделі і моделювання, не достатньо демонструвати їм різні моделі, включені в зміст навчання, і показувати процес моделювання окремих явищ. Треба щоб учні самі будували моделі, самі вивчали об’єкти, явища за допомогою моделювання.

Принцип моделювання в навчанні математики означає:

1. Вивчення самого змісту шкільного курсу математики з модельної точки зору.

2. Формування в учнів вміння й навичок моделювання різних явищ.

3. широке застосування моделей як зовнішньої опри для внутрішньої розумової діяльності , для розвитку теоретичного мислення.

Перехід від конкретного до абстрактного здійснюється не прямолінійно. Між ними існує графічне зображення ( малюнки , креслення , схеми).

Використання моделювання під час розв’язання текстових задач включає:

1. Побудова схеми до умови задачі і розв’язання задачі.

2. Складання задачі за схемою.

3. Вибір із декількох схем тієї схеми , яка відповідає умові задачі.

4. Знаходження помилок у даній схемі.

5. Розв’язання задач декількома способами.

6. Робота з логічними задачами. Вибір найраціональнішого способу розв’язання задачі.

7. Складання схеми за рівнянням.

8. Складання рівнянь за схемою.

Наприклад.

Тема: «задачі на збільшення й зменшення числа на кілька одиниць».

Задача

На двох полицях було по 3 книги. Коли декілька книг поставили на другу полицю , то на ній стало 9 книг. Скільки книг поставили на другу полицю?

Завдання: чи відповідає схема умові задачі7 які є помилки? Змінити схему так , щоб вона відповідала цій задачі.

Задача

Маса бочки з бензином 170 кг. Маса бензину на 130 кг більша за масу мочки. Яка маса бензину?

1-й спосіб

1) 170 – 130 = 40 (кг) – важила б бочка з бензином , якби в ній маса бензину дорівнювала масі бочки.

2) 40: 2 = 20 (кг) – маса бочки.

3) 170 – 20 = 150 (кг) – маса бензину.

2-й спосіб

1) 170+130 = 300 (кг) – була б маса бочки з бензином , якби маса бочки була така , як маса в ній бензину.

2) 300 :2 = 150 (кг) – маса бензину.

Складання схеми за рівнянням.

Розв’язання рівнянь.

3 клас :

1) х+5 = 9

2) b – 4 = 7

4. Навчальна гра як засіб розвитку інтересів

Інтенсивні процеси формування освіти в Україні зумовлюють наполегливі пошуки шляхів упровадження інноваційних технологій навчання. З 2001 року початкова школа стала чотирирічною , тобто за парти сідають діти 6- річного віку. Учень першого класу потрапляє в атмосферу навчання , тоді як дошкільник цілий день проводив у грі. Гра для дитини була основним видом діяльності , супутником її життя. «Дитина граючи живе і живучи грає».

У процесі ігор , особливо дидактичних , у дітей розвивається самостійність у мисленні , творчі задатки , такі життєво необхідні психічні якості , як кмітливість , винахідливість.

Одноманітність навчання швидко втомлює дитину , тому різноманітні види праці на уроках , застосування гри – це важливі фактори уроку. Це зумовлено тим , що в учнів шестирічного віку , як і в дошкільнят , переважають ігрові інтереси , довільна поведінка , наочно – образний характер мислення , практичне ставлення до розв’язування завдань. У цих дітей увага спрямована на результат , а не на спосіб дії. Дитина 6-річного віку не може жити без гри , без активних дій.

Зважаючи на ці риси 6-річних дітей, доцільно в роботі з ними на уроках із кожного предмета систематично застосовувати елементи гри в поєднання і бесідою , елементами самостійної роботи , спостереженнями. В ігровій формі можна подати як новий матеріал , так і провести практичну роботу чи бесіду.

У процесі проведення дидактичних ігор в учнів підвищується інтерес до знань. Навіть пасивні на уроках діти виявляють бажання взяти участь у грі. Дидактичні ігри , що використовуються не як самоціль , не заради розваги , а як вправи в цікавій формі , - важливий засіб навчання і виховання дітей. Гра для дитини – джерело радості , гра – королева дитинства. Обидва ці визначення правильні , адже гра для дитини – саме життя з усіма його радощами , хвилюваннями , тривогами, перемогами , прикрощами.

Дитячі ігри сприяють всебічному розвитку. Під час гри діти вчаться витримки , відповідальності перед колективом , гартують волю , чесність. Ігри дозволяють ввести в активне оперування учнів програмовий матеріал , що сприяє його міцному і свідомому запам’ятовуванню.

Використовуючи ігрові моменти на уроках я обов’язково дотримуватися таких вимог:

1. Ігрове завдання має збігатися за змістом із навчальним( ігровою є тільки форма його постави).

2. За змістом гра обов’язково повинна відповідати дидактичній меті уроку.

3. Гра повинна бути посильною для кожного учня , тому пропоную варіативні завдання з диференціацією.

4. Обов’язково мати простий спосіб виготовлення й використання роздаткового матеріалу.

5. Правила гри повинні бути зрозумілими , чітко сформованими.

6. До гри залучати обов’язково всіх дітей класу.

Ось тільки за цих умов гра стане важливим засобом виховання в учнів інтересу до навчання.

ІІІ. Робота вчителя з проблеми розвитку інтересу до навчання.

Нині вже в початкових класах пріоритети надаються розливальній функції навчання, культу самостійності і нестандартності думки, який забезпечує здоровий інтелектуальний клімат класу.

Ігри на уроках математики 1клас

„Мовчанка”

Картки з цифрами лежать перед дітьми. Діти виконують завдання , піднімаючи потрібну картку.

· Яке число попереднє до числа 3?

· Яке число наступне за числом 2?

· Яке число знаходиться між числами 3 та 5?

· Покажіть сусідів числа 2?

„Чарівний мішечок”

Заздалегідь приготувати геометричні фігури з картону.

Задача. За завданням вчителя на дотик відшукати необхідну фігуру у мішечку.

„Плесни в долоні на 1 раз більше , на 1 раз менше”

Вчитель показує будь-яке число на картці по черзі кожній дитині , дає завдання.

· Плесни стільки ж разів.

· Плесни на один більше.

· Плесни на один менше.

„Футбол”

Підготуйте для гри картки з прикладами , відповіді на які менше десяти. Таких карток на складання та віднімання повинно бути не менше 15. розкладіть їх на столі зворотною стороною догори. Гравці по черзі беруть картки , читають приклади та відповідають на них. Якщо відповідь правильна , гравець „забив гол” у ворота та залишає картку собі , якщо відповідь неправильна , - кладе картку на стіл , де їх знову перемішують. Виграє той , хто більше „забив м’ячів”, тобто набрав більше карток.

АРТИКУЛЯЦІЙНА РОЗМИНКА:

„Розмова лісу”

1. Вітерець у лісі – пі-ш-ш;

2. Повзе вуж у траві – с-с-с ;

3. Прилетів жук – ж-ж-ж;

4. Заспівав комарик – з-з-з-з;

5. Пролетів птах – шук-шук;

6. Запихкав їжачок – пих-пих-пих;

„Чутливе вушко”

1. Просимо тишу – ц-ц-ц;

2. Розженемо галасливих птахів- кш-кш-кш;

3. Дмухнемо на кульбабку –ф-ф-ф;

4. Дзюркоче вода у струмочку – дз-дз-дз;

5. Забриніла бджілка – дж-дж-дж;

6. Загуркотів у полі трактор – р-р-р-р;

7. Відгукнувся на річці пароплав – л-л-л.

Ігри на уроках навчання грамоти

„Вередливий звук”

Ігрова ситуація: жив собі , був собі звук (наприклад, (к) у словах , згодом завередував і втік. Потрібно звук впіймати і поставити на місце:

-іт-кіт; -аштан-каштан; -віти- квіти.

„Червоне – біле”

Діти отримують кружечки – червоні і білі , уважно слухають слова. Якщо у слові є потрібний звук – піднімають червоний кружечок , якщо немає – білий.

„Хто в рукавичці живе?”

Звуконаслідування. Одна дитина підходить до рукавички і запитує : „Хто в рукавичці живе?” діти відповідають голосом тварин. Ведучий впізнає тварину.

„Відлуння”

Педагог називає слова , а діти хором – останній склад :ромашка – ка; книга – га; ліс – ліс.

„Про що говорить ліс , луг, вулиця...”Розвиток слухової уваги.

„Швидко слово називай – йому риму добирай”

листок – молоток, колобок, - коса – роса,оса...

гілка – бджілка, сопілка... пеньок...

„Два – один”

Утворювати складні іменники з двох іменників :

Небо і схил – небосхил; ліс і степ – лісостеп;

Ліс і смуга – лісосмуга; птахи і ферма – птахоферма.

„Нове слово”.

У слові змінити голосний звук на „У”:

Кіт – кут; сак – сук; лапа- лупа;

Сам – сум; білка – булка; дати – дуги;

Так – тук; річка – ручка; сіть – суть

„Сказати і почути”

Слова різної складової структури:

Пошепки – промовляємо слова із одним складом;

Трохи – голосніше – двоскладові слова;

Голосно – трискладові;

Кричимо – чотирискладові слова.

„Продовжити ряд слів”.

Педагог називає декілька слів , а діти слухають і визначають перший склад і додають слова з тим же початком.

Морозиво – молоко , молоток , мова;

Село – семеро, середина, серп;

Завод- заметіль , зайчик, забава.

„Добери якнайбільше слів”

Слова на позначення ознак тварин:

Їжак – хитрий , колючий , маленький , спритний ;

Заєць – куцохвостий , боязкий , довговухий , несміливий , швидкий;

Лисиця – руда , хитра , спритна , підступна.

Література

Баршай Л.С.Індивідуалізація пізнавальної самостійності школярів. //По-чаткова школа.-1991.-№12.-с.18-20.

Водолазька С. Формуємо пізнавальний досвід дитини /Початкова школа .-1997.-№4.-с.9-10.

Васьківська С.Д.//Навчати вчитися,або як допомагати молодшому школяреві в навчанні.- Початкова школа.-1994.-№6.-с.10-12.

Державний стандарт початкової загальної освіти /Початкова школа.-2001.-№1.-с.5-11.

Дубогай О.Інтеграція пізнавальної і рухової діяльності молодших школярів .//Початкова школа.-2003.-№29-30.-с.14-17.

Дюдіна О. Дюдік М.Пізнавальна діяльність молодших школярів.//Початкова школа.-2006.-№6.-С.14-16.

Майборода В.Друзь З.Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів.//Початкова школа.-1998.-№6.-с.7-11.

Макаренко Г.Я.Криниця цікавого навчання.//Початкове навчання та виховання.- №10 – 2007- с.2-8

Мали хіна О. Особливості мотивації учіння дітей молодшого шкільного віку.// Початкова школа. – 2002.- №7 – с.51-54

Момот Л.Л. Проблемно – пошукові методи навчання в школі. – К.: Радянська школа., 1984. – 64с

Ніколенко Л.Т. Розвиток пізнавальної активності учнів.// Початкова школа. – 1990. - №3 с.2-9

Погорєлова Т.В. Проблемно – пошукові методи активізації пізнавальної діяльності учнів. // Початкове навчання та виховання . – 2006 .- №1 .-с.5-10

Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів.- К.: 1982.

Шевчук Л. Формування пізнавальної активності через гру. // Початкова освіта. – 2006.- №20 .-с.3-6